3 причини чому британські телесеріали краще американських за версією Фокса

"God Save the Queen!"

Сід Вішес

Вже кілька разів потрапляли на очі сльозливі статті британців про те, які ж у них жахливі телесеріали і що в Америці все робиться набагато краще. Чесно кажучи, подібні вислови мене не те що бентежать, а просто обурюють. Останнім часом британські серіали вийшли на якісно новий рівень, до якого більшості американських багатосерійок ще рости і рости. Отож сьогодні хотілось би поговорити про 3 причини чому британські телесеріали краще американських за версією Фокса.

1. Співвідношення кількість\якість

Насправді, під одним заголовком тут приховується два фактори. Перший це загальна кількість серіалів і співвідношення якість\шлак. Ну, тут якраз нічого дивного, адже населення США становить близько 300 мільйонів, у той час як у Великобританії лише 60 мільйонів. Відповідно кількість телекомпаній та кількість виробленої ними продукції на рік різняться кардинально. А от співвідношення якість\шлак, за версією Фокса, явно на користь Великобританії.

Другий фактор - це кількість серій на сезон. Якщо для британських серіалів цілком природно, що сезон складається в середньому з 6 серій, то для США це аж цілих 20 епізодів. Ну і як при таких об'ємах можна зберігати динаміку і постійно тримати планку якості? Саме тому британські серіали є більш "концентрованими" - жодної зайвої сценарної "водички" та безглуздих філлерів.

2. Слідування шаблонам.

Останні роки спостерігаю прикру тенденцію тотальної шаблонізації американських серіалів. Новинки перестають дивувати - кожен сценарний хід видно за кілометр. Давайте пригадаємо кілька ефірних стартапів 2011: "Falling Skies", "Alphas", "Terra Nova", "Grimm"... Тепер давайте спробуємо пригадати хоча б один вау-момент чи непередбачуваний поворот сюжету? Отож бо й воно... Мені так точно нічого пригадати не вдалось.

Що ж стосується британських серіалів, то тут ситуація дещо краща. Сюжети не такі попсові, є місце для креативу та експериментів. Британське телебачення видається більш незалежним, говорячи музичними термінами - інді. В Штатах надто бояться ризикувати, робити щось сміливе, адже ж усім керує їх маніакальна гонитва за рейтингами - а що як аудиторія не зрозуміє?

Скільки вже разів ми були свідками того, як в США закривали дуже перспективні й дійсно неординарні серіали лише через низькі рейтинги. А у Великобританії, натомість, не бояться розробляти нішеві проекти для неширокої аудиторії. Яскравий тому приклад - минулорічний "Black Mirror", міні-серіал з трьох епізодів, кожен з яких міг би легко бути повноцінним артовим фільмом. Таке шоу навряд чи будуть дивитись домохазяйки, а от інтелектуальну молодь порадували.

3. Graphic violence, explicit sexual ctivity, crude indecent languge.

Говорячи рідною мовою - "кровяша, секас та матюки". Всього цього вдосталь чи не в кожному британському серіалі. Чомусь ще з радянських часів у більшості з нас вкорінилось уявлення про жителів туманного Альбіону, як про суцільних витончених леді та джентльменів, котрі проводять увесь свій вільний час розмовляючи про погоду за чашкою чаю.

Насправді ж, Великобританія це країна з непростими економічними та соціальними проблемами. Як наслідок - високий відсоток злочинності, низький рівень благополуччя, екстримізм, антисоціальна поведінка та інші пороки сучасного соціуму. Тому не дивно, що й у своїх серіалах британці показують все без прикрас - так як воно є.

А у Штатах політкоректність і жорсткі вікові рейтинги стримують творців та продюсерів серіалів розважатись на повну катушку. Ну і кому від цього краще? Зате аудиторія за рахунок дітлахів дозволяє уникати закриття... Як би парадоксально це не звучало, але в даному аспекті США виглядає як строга консервативна дама похилого віку, в той час як Великобританія - наче припанкований тінейджер-соціопат .

Саме такими є 3 причини чому британські телесеріали краще американських за версією Фокса. Але мушу де в чому зізнатись - в одному я злукавив. А саме в тому, що все вище сказане відноситься лише до американських мережевих каналів. А от якщо взяти до уваги кабельні канали ("HBO", "AMC', "Showtime", "SyFy"), то усі позитиви британських серіалів у повній мірі можна приписати і їм (хіба що за виключенням фірмового англійського гумору). Чого лише варті кабельні хіти котрі досі продовжують нас радувати: "Breaking Bad", "Mad Men", "Boardwalk Empire", "Game of Thrones", "The Killing"... Шкода лише, що їх кількість надто мала у порівнянні зі всім тим напівфабрикатним непотребом, який вивалюють на глядача мережеві канали.

На сам кінець, десятка британських серіалів, котрі варто переглянути кожному серіалофілу за версією Фокса: "Black Mirror", "Sherlock", "Luther", "Jekyll", "Mad Dogs", "Whitechapel", "Doctor Who", "Torchwood", "Survivors", "Being Human". Насправді, хороших серіалів у об'єднаному королівстві куди більше, але мені головне вас зацікавити...