The Darkness 2

Перша частина "The Darkness", що вийшла у 2007 році, не була геніальною грою. Але шведи зі студії "Starbreeze" (на їх совісті культові в певних колах "The Chronicles of Riddick" та шикарний цьогорічний "Syndicate", про який я ще обов'язково напишу згодом) спромоглися тонко зіграти на почуттях гравців за допомогою неперевершеної атмосфери та виваженого балансування на межі треш-геніальність. Скажу чесно, геймплейно "The Darkness" - дешева європейська стрілялка (за виключенням хіба що моментів, коли Джекі, головний герой гри, включає сили Темряви на повну) в яку грати після вивіреного лоску ААА-тайтлів подекуди просто неприємно. Зате у всьому іншому шведи не прогадали. Звук, дизайн, атмосфера - усе заслуговує найвищої похвали. Тому, не зважаючи на недолугу технічну сторону гри, "The Darkness" зібрала доволі хорошу пресу і заслужила любов численної армії шанувальників.

Розробку сіквела доручили канадцям з "Digital Extremes", за плечима яких, окрім участі у розробці кількох частин серії "Unreal" та великої кількості портів, фактично й не було якихось серйозних і вдалих проектів. Коммюніті (у тому числі і я) не надто добре сприйняло цю новину і шанси на достойне продовження "The Darkness" оцінювались не дуже високо. І коли я вперше запустив "The Darkness 2", мені здалось, що всі побоювання на рахунок зміни студії-розробника були вірними. Однак, як і у випадку з попередницею, любов до "The Darkness 2" приходить не одразу, а лише після години-другої гри.

Catherine

У попередньому дописі щодо найкращих нових ігрових ІР 2011 року я згадав про два нових тайтли, у котрі тоді мені ще не довелось зіграти. І ось, нарешті, справедливість відновлено і можна сміливо підбити остаточні підсумки щодо новинок року що минув. Тим паче, що саме ці дві гри ("Catherine" та "Shadows of the Damned") виявились чи не найкращими у всьому списку. Спершу про "Catherine".

Alcatraz як привід поговорити про Джей Джей Абрамса

"Не все те золото, що блищить."

старателі Ельдорадо

Джей Джей Абрамс - телевізійна ікона, та улюбленець гіків. Авторитет цієї людини здається непорушним і кожен його новий проект фанатично очікується та завзято обсмоктується спраглими до новинок серіалофілами. Та чи все так біло і пухнасто, чи все ж ми схильні бачити у блиску золото, якого насправді нема? Давайте пригадаємо, чим же відзначився Абрамс на ниві телевізійних серіалів (досягнення вищезгаданого пана в царині кінематографу це вже тема іншої розмови), та чи дійсно заслуговує на всі отримані ним хвалебні оди?

3 причини чому британські телесеріали краще американських за версією Фокса

"God Save the Queen!"

Сід Вішес

Вже кілька разів потрапляли на очі сльозливі статті британців про те, які ж у них жахливі телесеріали і що в Америці все робиться набагато краще. Чесно кажучи, подібні вислови мене не те що бентежать, а просто обурюють. Останнім часом британські серіали вийшли на якісно новий рівень, до якого більшості американських багатосерійок ще рости і рости. Отож сьогодні хотілось би поговорити про 3 причини чому британські телесеріали краще американських за версією Фокса.

Найкращі нові ігрові ІР 2011 за версією Фокса

У році що минув, ми стали свідками народження нових портативних консолей (3DS та PlayStation Vita), швидкого росту популярності ігор на планшетних ПК, довгоочікуваних релізів кількох багаторічних довгобудів індустрії та певно що останнього хорошого року для консолей теперішнього покоління (у світлі анонсів некст-генів від великої трійки, котрі за чутками повинні відбутись на Е3 2012).

Протягом року наші гаманці постійно спустошувались, адже ігор виходило чимало. На радість нам, серед них знайшлось чимало хітів і навіть кілька шедеврів. Єдине що бентежить - засилля сіквелів, тріквелів, квадріквелів і пентіквелів. Причина цього, за версією Фокса, знову ж таки у наближенні кінця життєвого циклу консолей теперішнього покоління. Розробники та видавці не готові ризикувати зі створенням і просуванням нових ІР - куди простіше ще рік-два подоїти вже розкручені бренди. Тому хотів би поговорити саме про нові тайтли, котрих було так мало у 2011 році.

Driver: San Francisco

"Practice makes perfect..."

Джек Різник

"Reflections" сміливо можна назвати студією однієї ігрової серії. Звичайно, дехто ще може пригадати їхню дилогію "Destruction Derby", але найвизначнішим доробком у чималому послужному списку британців все одно залишається серія "Driver". Та попри аж сім (включаючи мобільні) інкарнацій, найголовнішою, найкращою (асоціативний ряд можна продовжувати довго) й досі залишається перша частина, випущена у далекому 1999 році. У ній все було ідеальним - і запаморочлива по міркам того часу графіка, і аддиктивний геймплей, кінематографічність погонь,  а найголовніше - фізика автомобілів.