Catherine

У попередньому дописі щодо найкращих нових ігрових ІР 2011 року я згадав про два нових тайтли, у котрі тоді мені ще не довелось зіграти. І ось, нарешті, справедливість відновлено і можна сміливо підбити остаточні підсумки щодо новинок року що минув. Тим паче, що саме ці дві гри ("Catherine" та "Shadows of the Damned") виявились чи не найкращими у всьому списку. Спершу про "Catherine".

Свого часу зігравши у демо "Catherine" я одразу зрозумів, що маю справу з дуже незвичайним проектом. З однієї сторони гра являє собою не надто вигадливий, але дуже аддиктивний логічний пазл. Маємо рівень, на якому знаходиться башта, складена з безлічі блоків. Шляхом нехитрих маніпуляцій з блоками (багато з яких володіють певними особливостями - льодові блоки, блоки-вибухівки, блоки-чорні діри і т.д.) ми щоразу повинні провести головного героя від підніжжя башти до її верхівки. Паралельно нам належить відбиватись від інших претендентів на перемогу, а раз на кілька рівнів утікати від чергового страхітливого босса.

Решту 50% ігрового часу ми займаємось речами, котрі важко собі уявити частиною ігрового процесу. Ми сидимо у кафе, де спілкуємось з друзями і відвідувачами, переписуємось СМС-ками з коханою і коханкою і спостерігаємо за довжелезними (подекуди і по 15 хвилин) відеороликами або на движку гри або намальованими в стилі аніме. І ось якраз у ці моменти проявляється основна принада "Catherine" - це не гра у звичному розумінні цього слова. Як і "Fahrenheit" її частково можна віднести до жанру інтерактивного кіно (чи то пак в даному випадку радше інтерактивного аніме).

"Catherine" це в першу чергу спосіб розказати історію. Але найголовніше те, що гра постійно ставить перед нами вибір і чуйно реагує на нього. Та й історія реалістична і близька кожній молодій людині у віці від 25 до 35 років. Це не епік про спасіння галактики бравим командором Шепардом, це звичайна історія про пошук свого місця у житті і готовність до серйозних стосунків. Саме через цю банальність і буденність теми, грати у "Catherine" подекуди набагато цікавіше, аніж винищувати натовпи прибульців плазмаганом і вести пафосні розмови про спасіння людства.

Ну і куди ж без фірмового японського шаленства та гумору. Любителі аніме та японської медіа-культури загалом оцінять. Часом рівень крейзанутості того, що відбувається на екрані просто зашкалює.

Одразу хочеться застерегти - "Catherine" це доволі специфічний витвір інтерактивного мистецтва націлений на доволі вузьку аудиторію (грубо кажучи ті самі молоді люди у віці від 25 до 35 років), який навряд чи сподобається юнацтву і підліткам. Але для людей, котрі у своїх стосунках дійшли до тієї точки, коли треба робити вибір, або ж для людей які цей вибір зробили  не так давно - "Catherine" гарантовано буде цікавим і незабутнім експірієнсом.